Розлучення під час війни в Україні: порядок дій

Воєнний стан не скасовує право на розірвання шлюбу — розлучення під час війни в Україні залишається можливим як через органи ДРАЦС, так і через суд. Водночас обставини воєнного часу можуть впливати на практичний бік процедури: переміщення подружжя, перебування одного з партнерів за кордоном, проходження військової служби, втрату зв’язку чи документів, особливості роботи судів. Тому порядок дій у кожному випадку залежить від конкретної ситуації, а не від загального шаблону.

У цьому матеріалі розберемо, чим відрізняється розлучення через ДРАЦС і через суд, що робити подружжю зі спільними неповнолітніми дітьми, як діяти за відсутності згоди другого з подружжя, чи можлива дистанційна участь у процедурі, а також які особливості виникають, якщо чоловік або дружина перебуває за кордоном, на фронті чи на тимчасово окупованій території. Окремо торкнемося типових помилок та ситуацій, коли доречно звернутися за юридичною консультацією.

Чи можна розлучитися під час війни

Так, розлучитися під час війни можливо. Воєнний стан не запровадив окремих заборон на припинення шлюбу — діють ті самі норми Сімейного кодексу України, що й у мирний час. Водночас порядок дій не є універсальним і залежить від кількох ключових обставин.

На вибір процедури впливають:

• наявність спільних неповнолітніх дітей — за загальним правилом це означає судовий порядок;
• згода обох із подружжя на розірвання шлюбу;
• місце перебування сторін — в Україні, за кордоном, у зоні бойових дій або на тимчасово окупованій території;
• можливість особистої присутності під час подання документів чи судового засідання;
• наявність спорів щодо майна, аліментів, місця проживання дитини;
• стан документів — чи збережено свідоцтво про шлюб, свідоцтва про народження дітей, паспорти.

Окремо варто врахувати законодавчі обмеження, які діють і в умовах воєнного стану. Зокрема, позов про розірвання шлюбу не може бути поданий під час вагітності дружини та протягом року після народження дитини, крім випадків, передбачених законом. Розлучення під час воєнного стану в інших ситуаціях зазвичай не блокується самим фактом війни, проте практичний строк і складність процедури можуть відрізнятися від звичних.

Як розлучитися під час війни: основні варіанти

Сімейний кодекс України передбачає два способи припинення шлюбу за життя подружжя — через органи державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) або через суд. Вибір між ними не є довільним: він визначається обставинами справи, а не бажанням сторін.

Коротко основні відмінності між двома процедурами:

Воєнний стан додав до цієї логіки декілька практичних особливостей — зокрема щодо територіальної прив’язки звернення та можливості дистанційної участі. Розглянемо обидва варіанти детальніше.

Розлучення через ДРАЦС

Цей шлях зазвичай підходить подружжю, яке одночасно відповідає двом умовам: не має спільних неповнолітніх дітей і обидва партнери погоджуються на припинення шлюбу. Заява подається разом, за встановленою формою.

В умовах воєнного стану діє важлива практична особливість: подружжя може звернутися до будь-якого відділу ДРАЦС незалежно від місця проживання чи реєстрації. Це спрощує процедуру для внутрішньо переміщених осіб і тих, хто не може повернутися до свого населеного пункту.

Якщо один із подружжя через поважну причину не може бути присутнім особисто, заяву від його імені може подати другий — за умови, що документ нотаріально засвідчений або прирівняний до нотаріально засвідченого. Розірвання шлюбу реєструється через один місяць після подання заяви, якщо її не було відкликано. Наявність майнових спорів сама по собі не блокує цю процедуру — питання поділу майна вирішується окремо.

Окремо ДРАЦС може розірвати шлюб за заявою лише одного з подружжя, якщо другого визнано судом безвісно відсутнім або недієздатним. Підставою у цих випадках є відповідне рішення суду.

Розлучення через суд

Судовий порядок застосовується, коли є хоча б одна з обставин: у подружжя є спільні неповнолітні діти, один із партнерів не погоджується на розлучення або існують спори, які потребують судового вирішення.

Якщо подружжя з дітьми досягло згоди, воно може подати спільну заяву про розірвання шлюбу. До неї додається письмовий договір про те, з ким із батьків проживатимуть діти, як здійснюватиметься участь у вихованні та утримання. Договір про розмір аліментів посвідчується нотаріально.

Якщо згоди немає або є інший спір, подається позов про розірвання шлюбу. У позовній заяві можуть бути об’єднані й інші вимоги — наприклад, про стягнення аліментів чи визначення місця проживання дитини. Водночас поділ майна або встановлення порядку участі другого з батьків у вихованні часто доцільно виокремлювати в самостійні провадження — це питання тактики, яке варто обговорити з юристом.

Шлюб у судовому порядку вважається припиненим з дня набрання рішенням суду законної сили.

Розлучення під час війни, якщо є діти

Наявність спільних неповнолітніх дітей — ключова обставина, яка змінює порядок розірвання шлюбу. У таких випадках припинити шлюб через ДРАЦС за спільною заявою подружжя не можна: процедура відбувається через суд. Це правило діє і в умовах воєнного стану, незалежно від того, чи є між батьками згода щодо самого розлучення.

Якщо обидва з батьків погоджуються розірвати шлюб і досягли домовленості щодо дітей, подається спільна заява до суду. До неї додається письмовий договір, у якому визначаються:

• з ким із батьків проживатимуть діти після розлучення;
• порядок участі другого з батьків у вихованні дітей;
• розмір та порядок сплати аліментів — ця частина договору посвідчується нотаріально.

Якщо згоди щодо дітей або щодо самого розлучення немає, один із подружжя подає позов про розірвання шлюбу. Суд розглядає справу та ухвалює рішення, виходячи з конкретних обставин і поданих доказів.

Окремо варто наголосити на тому, що часто залишається поза увагою: розірвання шлюбу не означає автоматичного вирішення всіх пов’язаних питань. Суд розглядає саме ті вимоги, які заявлені у справі. Це означає, що:

• стягнення аліментів — окрема вимога, яка має бути заявлена позивачем або врегульована договором;
• визначення місця проживання дитини — окреме питання, яке вирішується або за домовленістю батьків, або в судовому порядку;
• порядок участі другого з батьків у вихованні — також предмет окремого регулювання;
• поділ майна подружжя — окрема категорія справ, яка може розглядатися як разом із розлученням, так і пізніше.

Як подати на розлучення під час воєнного стану

Спосіб подання документів залежить від обраної процедури. Через ДРАЦС подається спільна заява встановленої форми — особисто обома або одним із подружжя за нотаріально засвідченим документом від імені другого. Через суд подається спільна заява подружжя з дітьми (за наявності згоди) або позовна заява.

Орієнтовний алгоритм дій:

1. Визначити процедуру — ДРАЦС або суд — з огляду на наявність дітей і згоди.
2. Зібрати документи відповідно до обраного шляху.
3. Сплатити державне мито (ДРАЦС) або судовий збір (суд) у розмірі, встановленому на дату подання.
4. Подати документи особисто, через представника або в електронній формі.
5. Отримати підтверджувальний документ — свідоцтво про розірвання шлюбу або рішення суду з відміткою про набрання законної сили.

Які документи можуть знадобитися

Точний перелік залежить від процедури та обставин, але типово знадобляться:

• паспорти обох із подружжя;
• свідоцтво про шлюб;
• свідоцтва про народження дітей — за наявності;
• документ про сплату державного мита або судового збору;
• спільна заява або позовна заява;
• нотаріально засвідчений договір щодо дітей — у разі звернення до суду подружжя з дітьми;
• довідки про доходи й документи на майно — якщо одночасно заявлені вимоги про аліменти або поділ майна.

Документи, втрачені через бойові дії чи переміщення, можна відновити — через архів ДРАЦС або в окремому судовому порядку.

Чи можна подати документи дистанційно

В окремих ситуаціях дистанційні інструменти доступні. На практиці можливе:

• подання документів через представника за довіреністю;
• подання заяви до ДРАЦС другим із подружжя від імені першого — за нотаріально засвідченим документом;
• подання процесуальних документів через систему «Електронний суд»;
• участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Якщо один із подружжя за кордоном, на фронті або на тимчасово окупованій території

Воєнні обставини часто означають, що подружжя фактично перебуває в різних місцях, а особиста присутність обох сторін у ДРАЦС чи в суді ускладнена або неможлива. У кожній із таких ситуацій порядок дій має свої особливості.

• Якщо чоловік або дружина за кордоном
  Перебування одного з подружжя за межами України не блокує розірвання шлюбу. Якщо немає дітей і є згода, можливе звернення до ДРАЦС — зокрема через нотаріально засвідчену заяву, поданою другим із подружжя. Якщо ж потрібен суд, можлива участь через представника за довіреністю або в режимі відеоконференції, за наявності відповідних підстав. Документи, видані за кордоном, можуть потребувати належного оформлення — апостилю чи легалізації — та офіційного перекладу.
• Якщо один із подружжя військовослужбовець
  Проходження військової служби саме по собі не скасовує право на розірвання шлюбу. Водночас особиста присутність військовослужбовця у ДРАЦС або в судовому засіданні може бути ускладнена. У таких випадках законодавство допускає подання заяви через нотаріально посвідчений документ, а в окремих ситуаціях — документ, посвідчений командиром військової частини. Суд також може розглядати справу без особистої присутності військовослужбовця за наявності документально підтверджених підстав. Конкретний порядок залежить від процесуальної ситуації та умов служби.
• Якщо один із подружжя перебуває на ТОТ або зв’язок втрачено
  Це найскладніша категорія ситуацій. Виникають питання підсудності справи, належного повідомлення сторони про судовий процес, а також доказів — зокрема щодо неможливості контакту з другим із подружжя. У певних випадках можливе звернення до суду із заявою про визнання особи безвісно відсутньою — це окреме провадження, яке потім дає підставу для розірвання шлюбу через ДРАЦС за заявою одного з подружжя.

Типові помилки під час розлучення у воєнний час

Окремі хибні очікування й дії повторюються в багатьох справах. Знання цих помилок не замінює юридичну консультацію, але дозволяє уникнути найочевидніших ризиків:

• Очікування, що воєнний стан або автоматично спрощує, або забороняє розлучення. Ні те, ні інше не відповідає дійсності — діють загальні норми Сімейного кодексу України з окремими практичними особливостями.
• Подання документів не до того органу. Звернення до ДРАЦС за наявності спільних неповнолітніх дітей або без згоди другого з подружжя не дасть результату — такі ситуації належать до судової юрисдикції.
• Неврахування питань щодо дітей. Подання заяви без продуманого договору або без позиції щодо аліментів і місця проживання дитини часто призводить до затягування справи.
• Помилка з підсудністю. Подання позову до суду, який не уповноважений розглядати конкретну справу, повертає сторону до початку процесу.
• Очікування «розлучення за один день». Жодна з процедур — ні через ДРАЦС, ні через суд — не передбачає такого строку.
• Сприйняття розірвання шлюбу як автоматичного вирішення майнового спору. Поділ майна — окрема категорія справ, яка не вирішується самим фактом припинення шлюбу.
• Використання застарілої інформації. Норми, форми документів і практичні підходи можуть оновлюватися, тому орієнтуватися варто на актуальні офіційні джерела на дату подання документів.

Коли варто звернутися до юриста або адвоката

Юридична допомога не є обов’язковою в кожній справі про розірвання шлюбу — у простих ситуаціях через ДРАЦС подружжя цілком може діяти самостійно. Водночас є обставини, за яких індивідуальна консультація відчутно зменшує ризики помилок:

• є спільні неповнолітні діти і потрібен договір або позиція щодо місця проживання, аліментів, участі у вихованні;
• другий із подружжя не погоджується на розлучення або уникає процесу;
• один із подружжя за кордоном, на військовій службі або на тимчасово окупованій території;
• втрачено зв’язок із другим із подружжя чи документи на шлюб;
• одночасно стоїть питання поділу майна;
• є невпевненість щодо підсудності, форми документів або процесуальних строків.

Юрист може допомогти оцінити ситуацію, перевірити документи, визначити порядок дій, підготувати заяву або позов, представляти інтереси в суді чи дистанційно. Доцільність залучення спеціаліста й обсяг його роботи визначаються індивідуально, після аналізу обставин конкретної справи.